У маленькому гірському селі жила дівчинка на ім’я Марічка. Вона дуже чекала на свято Святого Миколая, але цього року щось було не так. Люди в селі стали сварливими, забули про доброту та допомогу один одному. Марічка задумалася: «Чому ж так сталося? Може, Святий Миколай не прийде цього року?»
Одного вечора, коли за вікном завивав холодний вітер, Марічка знайшла в скрині старовинний дзвіночок, який колись належав її прабабусі. Він був дуже гарний — срібний, із золотими візерунками. На дзвіночку було написано: «Подзвони, якщо серце відкрите для добра».
— Що це за дзвіночок? — подумала Марічка.
Вона вирішила подзвонити, хоча й не знала, чи щось трапиться. Як тільки дзвіночок зазвучав, у кімнаті з’явилося яскраве сяйво, і перед дівчинкою постав сам Святий Миколай.
— Вітаю тебе, Марічко, — лагідно мовив Миколай. — Чому ти мене покликала?
— Святий Миколаю, я дуже хочу, щоб наше село знову стало добрим і дружнім. Люди сваряться, забули про добро. Мені сумно дивитися на це.
Миколай задумався, погладив бороду й відповів:
— У кожному серці є місце для добра, але іноді його потрібно розбудити. Я дам тобі чарівне завдання.
Він простягнув дівчинці маленьку торбинку із золотим пилком.
— Це пилок добрих справ. Посип ним людей, які роблять добро, і вони передадуть цю доброту далі. Але пам’ятай: справжня магія працює лише тоді, коли люди самі хочуть змінитися.
Марічка взяла торбинку й побігла до села. Вона побачила сусідку Ганнусю, яка допомагала старенькому дідусеві нести дрова, і легенько посипала її пилком.
— Як добре, що я можу допомогти! — радісно сказала Ганнуся.
Потім Марічка зустріла хлопчика Петрика, який ділився своїми яблуками з меншою сестричкою. Вона посипала пилком і його.
— Як приємно робити добро! — вигукнув Петрик.
День за днем у селі ставало більше добрих справ: хтось допомагав зібрати дрова, хтось лагодив паркан сусіда, а діти дарували свої іграшки тим, хто не мав. Люди почали більше усміхатися і радіти життю.
Коли настав вечір Святого Миколая, кожен у селі знайшов під подушкою подарунок, а поруч — записку: «Дякую за ваше добре серце. Нехай воно світиться завжди. З любов’ю, Миколай.”
Марічка теж отримала подарунок — ще один дзвіночок. Миколай шепнув їй у сні:
— Завжди вір у силу добра, і світ зміниться на краще.
З того часу люди в селі більше ніколи не забували про доброту, а Марічка берегла дзвіночок, знаючи, що він завжди нагадає їй про дива Святого Миколая.
Мораль:
Кожна добра справа, навіть найменша, може запалити вогник доброти в серцях інших. А якщо цей вогник передати далі, світ стане кращим для всіх.
Залишити відповідь