Одного разу в затишній кухні бабусі Марії трапилася пригода. На дерев’яному столі стояв глечик, наповнений запашним, золотавим медом. Бабуся зранку набрала його у пасічника, щоб пригостити своїх онуків.
Але не встигла вона закрити глечик, як легкий порив вітру зачепив його, і густий мед повільно потік по столу, розливаючись солодкою річечкою.
— Ой, треба швидко витерти! — мовила бабуся, але тут її покликав сусід.
Вона вийшла на хвилинку, а мед залишився розлитим, спокусливо блищачи під сонячним промінням.
🧚♂️ Бззз-бззз!
Десь неподалік зашурхотіло. Це мухи, що жили у щілинах під дахом, відчули медовий аромат.
— Друзі! — гукнула найспритніша муха Крутька. — Ви тільки вдихніть цей чарівний запах!
— Ой, це ж справжній бенкет! — вигукнув її товариш Жусть.
Захоплені солодким ароматом, вони кинулися вниз, а за ними і десятки інших мух. Вони навіть не замислилися над тим, що це може бути небезпечно.
— Ммм, який смак! — промовила одна з мух, занурюючи лапки у липку рідину.
— Це найкраща їжа в світі! — додала інша, вже по вуха змазавшись медом.
Але незабаром сталося щось дивне…
— Ой, що це? Чому мої лапки не відриваються? — забилася Крутька.
— Мої крила злиплися! — злякано закричав Жусть.
Всі мухи, що жадібно ласували медом, опинилися у пастці. Вони билися, намагалися вилетіти, але що більше борсалися, то глибше занурювалися у липку пастку.
— Що ж ми наробили?.. — прошепотіла одна з мух, розуміючи, що потрапила в біду через власну жадібність.
Коли бабуся Марія повернулася, вона побачила на столі не тільки розлитий мед, а й мух, що безпомічно ворушили крильцями.
— Ой, дурненькі, — сказала вона зітхнувши. — Солодке може бути небезпечним, якщо забути про розум.
Вона взяла ганчірку, обережно витерла мед і визволила тих мух, які ще могли полетіти.
З того часу мухи більше не кидалися жадібно на їжу, а спочатку думали, чи не приховує вона пастку.
Кінець!
Мораль:
Не будь жадібним до короткочасних насолод, бо вони можуть завдати великої шкоди.
Ця казка створена за мотивами байки Езопа “Мухи і Мед”
Залишити відповідь