Короткий опис казки:
Одного літнього дня звірята вирушають у чарівний квест, щоб знайти Горіх Бажання. Та шлях до мрії виявляється не лише пригодою, а і справжнім уроком про дружбу, добро та силу єдності.
🎧 Також Ви можете прослухати аудіоказку в кінці сторінки 👇
Читайте казку: Чарівне бажання лісових друзів
У самому серці Зеленого лісу настав особливий ранок. Повітря було свіже, дзвінке, а сонце світило так яскраво, що навіть бабки літали із закрученими від радості хвостами.
На галявині біля струмка зібрались головні друзі: білочка Сільва, їжачок Гого, зайчик Тімко, черепаха Леля та лисеня Руфус.
— Друзі! Ви чули? — захекано прибіг Тімко. — Легенда правдива! У нашому лісі дійсно існує Чарівний Горіх Бажання!
— Той, що виконує найзаповітніше бажання? — здивовано вигукнула Сільва.
— Так! Але він відкриється тільки тим, хто пройде Квест трьох Випробувань, — поважно додав Гого.
— Ідеально! Літо — час пригод! — блиснув очима Руфус.
— Я не дуже швидка… — тихо сказала Леля.
— Це не швидкість головне, — підморгнула їй Сільва. — А серце.
Початок квесту.
На краю лісу на них уже чекав мудрий ворон Аскольд. Він сидів на гілці та розмахував старою мапою.
— Щоб знайти Горіх, вам треба пройти три випробування:
- Стежку Тіні
- Перевірку Сили Серця
- Випробування Вибору.
Пам’ятайте, — додав ворон, — бажання отримає не той, хто найшвидше дістанеться до мети, а той, хто покаже справжню цінність дружби, терпіння та доброти.
Випробування 1: Стежка Тіні
Звірята рушили вузькою стежкою, що вела через старий ялівцевий гай. Гілки були густі, і чим далі вони йшли, тим темніше ставало.
— Щось мені не по собі… — прошепотав Гого.
— Це Стежка Тіні, — згадав Тімко. — Тут легко злякатися.
Раптом із кущів почувся дивний шурхіт, і всі зупинилися.
— Це лісові ехо! Вони повторюють наші страхи, — пояснила Леля. — Не можна слухати, треба йти далі.
— Разом, — додала Сільва і взяла її за лапку.
Коли вони пройшли темний гай, світло пробилося крізь листя. Вони вийшли на галявину.
Стежка Тіні позаду.
Випробування 2: Перевірка Сили Серця
На другій зупинці посеред лісу стояло старе дерево. Біля нього — крихітне зайченя, яке плакало.
— Я загубився… — шморгнув носом малюк.
— Це пастка? — запитав Руфус.
— А якщо ні? — відповіла Леля. — А якщо це справжнє зайченя?
Не зважаючи на втрату часу, друзі почали допомагати. Сільва підняла малюка на спинку, Гого знайшов його сліди, Тімко впізнав запах мами-зайчихи, а Леля зробила з листя капелюшок, щоб не пекло сонце.
Через деякий час вони знайшли маму. Малюк кинувся їй в обійми.
— Дякую! Ви врятували мого сина! — зворушено мовила вона.
І раптом з’явився ворон Аскольд:
— Ви могли йти далі, але обрали добрий вчинок. Це і є Сила Серця.
Випробування 3: Вибір
Друзі опинилися перед двома стежками.
Одна — вузька, заросла, важка.
Інша — широка, гладенька, з табличкою: «Швидко до Горіха».
— Це дивно, — насторожився Руфус. — Але щось підказує: легкий шлях — не завжди правильний.
— А якщо широка дорога — пастка? — припустив Гого.
— Ми обіцяли триматись разом, — нагадав Тімко. — Тож і вибір робимо разом.
Усі проголосували — і пішли вузькою стежкою. Вона була складна, треба було допомагати один одному, піднімати Лелю через корені, підтримувати Сільву, коли вона втомлюватися.
І коли нарешті вийшли на галявину — там, посеред неї, ріс велетенський золотий горіх.
Здійснення бажань!
Ворон Аскольд знову з’явився — величний і мовчазний. Він приземлився на гілку над золотим горіхом і мовив:
— Ви пройшли Квест. І тепер маєте право загадати одне спільне бажання.
Звірята мовчали кілька секунд. Усі згадали, як підтримували одне одного, як допомагали малому зайченяті, як долали страх і складнощі разом.
— Я хочу, щоб усі в лісі були щасливі, — першим озвався їжачок Гого.
— Щоб ніхто не був самотній, навіть у найтемніший день, — тихо додала Леля.
— Щоб ніяке зло ніколи не ступало в наш ліс, — серйозно сказав Тімко.
— Щоб ми завжди залишались разом і захищали одне одного, — мовила Сільва.
Руфус кивнув і додав:
— Ми вже бачили, що разом можемо все. Ми — сильні. Ми — сміливі.
І тоді всі разом, голосно і впевнено, сказали:
— Ми бажаємо, щоб усі тваринки в лісі жили в мирі та спокої, були щасливі, а жодна зла сила ніколи не змогла нашкодити нашому лісу. Бо ми — друзі, і завжди допомагаємо один одному.
Горіх засвітився зсередини ніжним золотим світлом. Він розкрився, і з нього вирвалося сяйво, що здійнялося високо в небо, ніби світлячковий вихор. Світло обійняло кожне дерево, кожен кущ, кожну хатинку, кожне серце в усьому лісі.
Ворон Аскольд усміхнувся:— Це було наймудріше бажання. Воно захистить ліс і ваше майбутнє. Ви показали, що найбільша сила — у добрі, що ви несете в серцях.
Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець!