Це казка про двох дітей, які знайшли старовинні санчата, які вміють літати. Напередодні Нового року вони вирушили на захоплюючу подорож. Вони зустріли багато друзів та зробили свій Новий рік чарівним.
Читайте онлайн дитячу казку про Новий Рік українською мовою!
Було це напередодні Нового року.
Двоє дітей, братик і сестричка, гуляли по вулиці й шукали ялинку для свого будинку. Вони жили в маленькому містечку, де було багато снігу й мало людей. Вони любили Новий рік і хотіли зробити його незабутнім.
— Дивись, — сказав братик, — там стоїть старий будинок. Може, там є якась ялинка?
— Підемо подивимося, — відповіла сестричка.
Вони підійшли до будиночка й побачили, що двері були відчинені. Діти зайшли всередину. Будиночок був порожній і занедбаний. На підлозі лежало багато старих речей: меблі, книги, іграшки. Але ялинки не було.
— Що ж робити? — зажурився братик. — Нам потрібна ялинка, а тут її немає.
— Почекай, — сказала сестричка, — а що це за санчата? Вони такі гарні!
Вона показала на кутку, де стояли старовинні санчата. Вони були виготовлені з дерева й металу, мали червоне сідло й золоті дзвіночки. На санчатах була написана назва: «Літаючі Санчата».
— Літаючі Санчата? — перепитав братик. — Це що, якась іграшка?
— Не знаю, — відповіла сестричка. — Але вони мені подобаються. Давай спробуємо їх.
— Але як? — запитав братик.
— Може, вони самі вміють летіти? — запропонувала сестричка. — Якщо вони називаються Літаючі Санчата, то обовʼязково мають же якусь магічну силу.
Вони сіли на санчата й почали дивитися навколо. Нічого не відбувалося. Вони почали тупати ногами й тягнути за ремені. Нічого не відбувалося. Вони почали говорити різні магічні слова: Абракадабра, Хокус-покус, Шазам. Нічого не відбувалося.
— Може, вони зламані? — запропонував братик. — Або це просто стара історія, яку хтось придумав.
— Не вірю, — сказала сестричка. — Я відчуваю, що вони особливі. Може, вони просто чекають на якийсь сигнал?
Вона подивилася на небо й побачила, що зірки почали світитися яскравіше. Вона підняла руку й показала на них.
— Дивись, — сказала вона, — це зірки Нового року. Вони нам підказують, що треба зробити. Давай скажемо разом: «Літаючі Санчата, зробіть наш Новий рік чарівним!»
Вони взялися за руки й повторили за нею. І тоді сталося диво. Санчата почали тремтіти і світитися. Дзвіночки задзвеніли й санчата злетіли в повітря. Діти закричали від радості і трималися міцніше.
— Ура! — крикнув братик. — Вони справді літають!
— Це неймовірно! — вигукнула сестричка. — Де ми полетимо?
— Куди завгодно! — відповів братик. — Це наша Новорічна подорож!
Вони полетіли над містом і побачили, як воно світиться вогнями й гірляндами. Вони побачили, як люди готуються до свята, прикрашають ялинки, печуть пироги, дарують подарунки. Вони почули, як звучить музика і сміх. Вони відчули, як повітря наповнюється запахом снігу й мандаринів.
— Яке гарне місто! — сказав братик. — Яке гарне свято!
— Так, — погодилася сестричка. — Але не всім щасливо. Дивись, там старенька бабуся. Вона сама й сумна.
— Давай допоможемо їй, — запропонував братик. — Може, вона хоче щось з’їсти або поговорити?
Вони приземлилися біля будинку на краю села, де жила бабуся. Вони попросили її відчинити двері й запропонували їй свою допомогу. Бабуся була дуже здивована, але й дуже рада. Вона запросила їх до себе й розповіла, що вона самотня і нікого не має. Вона сказала, що вона не має грошей на їжу й не має сил готувати. Вона сказала, що вона не має подарунків і не має з ким святкувати.
— Ой, як жаль, — сказала сестричка. — Але не сумуйте, бабусю. Ми вам допоможемо. Ми приготуємо вам вечерю та подаруємо вам свято.
Діти приготували бабусі вечерю з того, що знайшли в холодильнику. Вони зробили їй салат, суп, котлети й компот. Вони також подарували їй подарунки, які знайшли в старому будиночку: шарф, книжку, ляльку і свічку. Вони посиділи з нею за столом і послухали її розповіді про минулі часи. Вони розсміялися разом і почулися, як давні друзі.
— Дякую вам, дітки, — сказала бабуся. — Ви зробили мій Новий рік щасливим. Ви — мої ангели.
— Не за що, бабусю, — відповіли діти. — Ви тепер наша бабуся.
Вони обійнялися і попрощалися. Діти сіли на санчата й полетіли далі. Вони побачили, як на вулиці грається хлопчик зі своїм песиком. Вони побачили, як хлопчик кидає песику м’ячик, а песик ловить його. Вони побачили, як песик раптом втратив м’ячик із виду й не міг його знайти. Вони побачили, як хлопчик засмутився і почав шукати м’ячик.
— Дивись, — сказав братик. — Той хлопчик втратив свій м’ячик. Він такий сумний.
— Давай допоможемо йому, — запропонувала сестричка. — Може, ми знайдемо його м’ячик?
Вони приземлилися біля хлопчика й попросили його не сумувати. Вони сказали, що вони знають, де є його м’ячик. Діти показали йому, що м’ячик впав у снігову купу й застряг там. Вони дістали м’ячик і віддали його хлопчикові. Хлопчик був дуже радий і подякував їм. Він сказав, що це його улюблений м’ячик, який він отримав від свого тата. Він сказав, що він дуже любить свого тата, але він далеко й не може приїхати на свято.
— Ой, як жаль, — сказала сестричка. — Але не сумуй, хлопчику. Ми вам допоможемо. Ми напишемо вам листа від вашого тата, у якому він скаже, що він дуже сумує за вами й що він скоро повернеться.
— Справді? — запитав хлопчик. — Ви можете це зробити?
— Звичайно, — відповів братик. — Давай скажемо разом: «Літаючі Санчата, зробіть наш Новий рік чарівним!»
Вони взялися за руки й повторили за ним. І тоді сталося диво. Санчата почали тремтіти і світитися. Дзвіночки задзвеніли і під санчатами зʼявився лист.
Хлопчик відкрив конверт і прочитав лист. У листі було написано:
«Мій дорогий сину,
Я дуже сумую за тобою і за нашим песиком. Я хочу бути з вами на Новий рік, але я не можу. Я працюю на важливому завданні, яке допоможе багатьом людям та всій країні. Я дуже гордий тобою, що ти такий хороший і сміливий. Я дуже люблю тебе й обіцяю, що скоро повернуся. Ти — мій найкращий подарунок.
Твій тато.”
Хлопчик не міг повірити своїм очам. Він почав плакати від щастя і стиснув лист до грудей. Він подякував дітям і сказав, що це найкращий подарунок, який він коли-небудь отримав. А також, що він дуже любить свого тата й чекає його повернення.
— Не за що, хлопчику, — відповіли діти. — Ти — наш друг.
Вони обійнялися і попрощалися. Діти сіли на санчата й полетіли далі. Вони побачили, як у вікні світиться ялинка, біля якої сидить дівчинка й малює на папері. Вони побачили, як дівчинка зітхає і кладе олівець. Вони побачили, як дівчинка підходить до ялинки і гладить її гілки.
— Дивись, — сказала сестричка. — Та дівчинка має ялинку, але не має іграшок. Вона така сумна.
— Давай допоможемо їй, — запропонував братик. — Може, ми зробимо їй іграшки?
Вони приземлилися біля дівчинки й попросили її не сумувати. Вони сказали, що вони знають, як зробити іграшки з паперу та показали, як вирізати з паперу зірки, сніжинки, сердечка і квіти.
Як розмалювати їх різними кольорами і як прикріпити їх до ниток. Вони допомогли прикрасити ялинку своїми іграшками. Дівчинка була дуже рада й подякувала їм, сказала, що це найкрасивіша ялинка, яку вона коли-небудь бачила. А також, що вона хоче стати художницею і малювати красиві картини.
— Ой, як гарно, — сказав братик. — Тоді ми подаруємо тобі альбом і фарби, щоб ти могли малювати що завгодно.
— Справді? — запитала дівчинка. — Ви можете це зробити?
— Звичайно, — відповіла сестричка. — Ми вміємо дарувати подарунки. Давай скажемо разом: «Літаючі Санчата, зробіть наш Новий рік чарівним!»
Вони взялися за руки й повторили за нею. І тоді сталося диво. Санчата почали тремтіти і світитися. Дзвіночки задзвеніли й санчата витягнули з-під сідла альбом і фарби. Вони дали їх дівчинці і сказали, що це подарунок від них.
Дівчинка взяла альбом і фарби й почала малювати. Вона намалювала казкову картину, на якій були зображені вона, діти, санчата, бабуся, хлопчик і песик. Вона намалювала їх усміхненими й щасливими. Вона підписала картину: «Новорічна казка: Літаючі Санчата».
Вона показала картину дітям і сказала, що це подяка від неї. Діти були дуже зворушені й подякували їй. Вони сказали, що це найкрасивіша картина, яку вони коли-небудь бачили. Вони сказали, що вона дуже талановита й що вона обов’язково стане художницею.
— Не за що, дівчинко, — відповіли діти.
Вони обійнялися і попрощалися. Діти сіли на санчата й полетіли далі над містом і побачили, як воно світиться вогнями й гірляндами, як люди виходять на вулиці й обіймаються. Вони побачили, як звучить дзвін і оголошується Новий рік. Вони побачили, як із неба падає сніг і робить усе білим і чистим.
Вони сказали один одному: «Це була найкраща Новорічна подорож».
Кінець.
Залишити відповідь