Головна » Маленький білий Зайчик

Маленький білий Зайчик

Казка про зайченятка. Маленький білий зайчик
4.7
(3)

Це казка про Маленького зайчика, який хотів бути як інші речі в лісі, але зрозумів, що найважливіше – це любов його мами.

Читайте онлайн казку про зайчика українсьою мовою!

Був собі Маленький Зайчик, який дуже любив дивуватися всьому. Він жив у великому лісі зі своєю мамою і багатьма друзями. Кожного дня він виходив гуляти по лісу і дивився на різні речі.

Одного разу він побачив зелену траву, яка росла на галявині. Він подумав: “Як би це було бути зеленим, як трава? Я б міг ховатися від хижаків і ніхто б не помітив мене”. Він підійшов до трави і почав тертися об неї, намагаючись стати зеленим. Але нічого не вийшло. Він лише забруднив свою білу шерсть.

Потім він побачив високі ялинки, які стирчали вгору. Він подумав: “Як би це було бути високим, як ялинки? Я б міг бачити все, що відбувається в лісі, і ніхто б не міг мене зловити”. Він підійшов до ялинки і почав стрибати, намагаючись дістати до верхівки. Але нічого не вийшло. Він лише впав на землю і забився.

Нарешті він побачив кольорових метеликів, які пурхали в повітрі. Він подумав: “Як би це було бути пухким, як метелики? Я б міг літати, куди захочу, і ніхто б не зміг мене схопити”. Він підійшов до метелика і почав махати вухами, намагаючись злетіти. Але нічого не вийшло. Він лише розгубився і загубився.

Маленький Зайчик засумував. Він подумав: “Може я не такий цікавий, як інші речі в лісі? Може я не такий гарний, як зелена трава? Може я не такий сильний, як високі ялинки? Може я не такий веселий, як кольорові метелики?” Він сів на землю і заплакав.

Але тут він почув знайомий голос. Це була його мама, яка шукала його. Вона побачила його і підбігла до нього. Вона обняла його і поцілувала. Вона сказала: “Маленький Зайчик, де ти був? Я так за тобою сумувала. Я прийшла тебе забрати додому”.

Маленький Зайчик подивився на свою маму і посміхнувся. Він подумав: “Як би це було бути як моя мама? Вона така добра, мудра і любляча. Вона завжди знає, що мені потрібно. Вона завжди чекає на мене вдома”. Він обняв свою маму і сказав: “Мамо, я так радий, що ти тут. Я так радий, що я твій син”.

Вони пішли додому, де на них чекали їхні друзі. Вони розповіли їм про свої пригоди в лісі. Вони сміялися і гралися. Маленький Зайчик забув про свої сумніви. Він зрозумів, що світ сповнений дивовижних речей, і є над чим дивуватися. Але найбільше він дивувався тому, що він мав таку чудову маму, яка любила його таким, який він є.

Кінець.

Як Вам казочка?

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка: 4.7 / 5. Кількість голосів: 3

Голосів поки немає! Будьте першим, хто оцінить цю казку!

Поділітися казкою: Маленький білий Зайчик

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *