Короткий опис казки:
Це ідеальна казка на ніч про зайчика, яка демонструє безмежну любов дорослого до дитини.
🎧 Також Ви можете прослухати аудіоказку в кінці сторінки 👇
Читайте казку: Люблю аж до Місяця: Історія Зайченятка та Зайчихи
Маленьке Зайченятко, яке готувалося до сну, міцно трималося за довгі вуха своєї мами Зайчихи.
Воно хотіло бути впевненим, що Зайчиха слухає.
“Здогадайся, як я тебе люблю,” сказало воно.
“Ой, я не думаю, що я зможу здогадатися,” сказала Зайчиха.
“Ось так,” сказало Зайченятко, розтягнувши руки так широко, як могло.
Зайчиха мала ще довші руки. “А я люблю тебе ось так,” сказала вона.
Гм, це багато, подумало Зайченятко. “Я люблю тебе так високо, як я можу дістати.” сказало Зайченятко.
“Я люблю тебе так високо, як я можу дістати,” сказала Зайчиха.
Це досить високо, подумало Зайченятко. Я б хотів мати такі руки. Тоді Зайченятко мало гарну ідею. Воно перевернулося догори ногами і дісталося до стовбура дерева своїми лапками. “Я люблю тебе аж до моїх пальчиків!” сказало воно.
“А я люблю тебе аж до твоїх пальчиків,” сказала Зайчиха, підкинувши його над своєю головою.
“А я люблю тебе так високо, як я можу стрибати,” посміхнулася Зайчиха – і вона стрибнула так високо, що її вуха торкнулися гілок над нею.
Це добре стрибати, подумало Зайченятко. Я б хотів стрибати так само. “Я люблю тебе аж до кінця дороги, де річка,” закричало Зайченятко.
“Я люблю тебе через річку і через гори,” сказала Зайчиха.
Це дуже далеко, подумало Зайченятко. Воно було майже занадто сонне, щоб думати ще. Тоді воно подивилося за терновий кущ, у велику темну ніч. Ніщо не може бути далі, ніж небо. “Я люблю тебе аж до місяця,” сказало воно і закрило очі.
“Ой, це далеко,” сказала Зайчиха. “Це дуже, дуже далеко.” Зайчиха улаштувала Зайченятко у його ліжечку з листя. Вона нахилилася і поцілувала його на добраніч.
Потім вона лягла поруч і прошепотіла з посмішкою: “Я люблю тебе аж до місяця І назад.”
Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець!