У глибокому лісі, де стояли високі сосни і виблискували сонячні промені крізь гілля, блукав голодний ведмідь на ім’я Тимко. Він шукав ягоди, аби перекусити, коли раптом натрапив на впале дерево. У дуплі цього дерева бджоли зберігали свої медові запаси.
Тимко став обережно обнюхувати дупло, сподіваючись, що бджоли зараз не вдома. Він уже відчув солодкий аромат меду й навіть облизався, уявляючи, як ласуватиме ним.
Раптом із поля, де квітнули конюшина й ромашки, повернулася бджола на ім’я Жужа. Вона одразу зрозуміла, що ведмідь задумав, і вирішила захистити свій дім. Жужа стрімко підлетіла до Тимка, вжалила його в ніс і зникла в дуплі.
— Ой! — ревнув Тимко, відчувши різкий біль. Він схопився за ніс лапою і закричав:
— Що це за несправедливість? Як смієш ти мене кусати?
Але образа й біль розпалили в ньому гнів. Ведмідь з усієї сили почав дряпати та трощити дерево, намагаючись зруйнувати бджолине гніздо.
Проте це було великою помилкою. На шум одразу вилетіла вся бджолина родина. Сотні бджіл почали атакувати ведмедя, дзижчачи та жалячи його.
— Рятуйся, хто може! — закричав Тимко й кинувся навтьоки.
Ведмідь біг щодуху, поки не побачив невелике лісове озеро. Без роздумів він стрибнув у воду, заховавшися від бджіл.
Коли небезпека минула, Тимко вибрався з води, змучений і знервований. Він промовив до себе:
— Хіба не дурість — заради однієї бджоли дражнити цілий рій?
І з того часу Тимко зрозумів, що часом варто стримувати гнів і діяти обдумано, а не піддаватися емоціям.
Мораль: Нерозумна помста може призвести до ще більших неприємностей.
Ця казка створена за мотивами байки Езопа «Ведмідь та бджоли», що вчить нас розважливості та стриманості у складних ситуаціях.
Залишити відповідь