Короткий опис казки:
Казка про їжачкову родину, де маленький Тимко не хотів іти до школи, бо йому шкода було літа. Та завдяки мамі й братам він зрозумів: навчання дарує знання, друзів і справжні пригоди.
🎧 Також Ви можете прослухати аудіоказку в кінці сторінки 👇
Читайте казку: Як маленький їжачок школу полюбив
У великій родині їжачків настав кінець літа. Сонце ще лагідно пригрівало землю, пахли гриби й достиглі ягоди, а мама-їжачиха лагідно збирала своїх дітей до школи. Старша донька Марічка радісно стрибала навколо:
— Мамо, я вже приготувала свій зошит із квіточками! Уявляєш, я зможу записувати всі нові слова!
Братик Петрик гордо кивнув:
— А я навчуся всі букви, щоб сам читати казки. Більше не доведеться чекати, поки ти нам читаєш!
Сестричка Соломійка тихо усміхнулася й сказала:
— А я хочу дізнатися, чому зорі світять уночі. Я точно знайду відповідь у школі.
Усі чекали на перший дзвінок, лише маленький Тимко сопів і ховався у купі листя.
— Я не піду до школи! — сердито буркнув він. — У школі треба сидіти тихо, слухати вчительку… А я хочу бігати по галявині й збирати яблучка. Літо таке гарне, а ви хочете його закінчити!
Мама-їжачиха сіла поруч і лагідно обняла його.
— Синку, літо закінчиться для всіх, — сказала вона м’яко. — Але школа відкриє для тебе нові радощі: знання, пригоди й друзів.
— А навіщо мені друзі? У мене є ви! — уперто відповів Тимко, втупивши очі в землю.
Марічка нахилилася до нього й підморгнула:
— Тимчику, та в школі ж так цікаво! Ми всі будемо сидіти поруч. Я навіть поділюся з тобою своїм новим олівцем.
Петрик додав:
— А я допоможу, якщо щось буде важко. Ми ж рідні, правда?
Соломійка простягла лапку:
— А ще ми всі разом відкриємо найбільшу таємницю лісу!
Тимко лиш сопів і відвертався, але всередині йому стало трохи тепліше.
Наступного дня їжачкова родина вирушила на велику галявину, де відкривалася Лісова школа. На пеньочку стояла мудра сова-вчителька пані Софія:
— Вітаю вас, діти! Тут ви навчитеся рахувати, писати, малювати й дізнаєтеся багато таємниць природи.
Старші їжачки засяяли від радості, а Тимко знову насупився.
— От бачите, сидіти й слухати… — пробурмотів він.
Та раптом пані Софія розгорнула велику карту лісу.
— Ось тут ростуть найсмачніші ягоди, а ось тут живуть комахи, що світяться вночі. Хто хоче дізнатися, як їх знайти?
— Я! Я! — закричали звірята.
Тимко здивовано підняв голову.
— Справді? На карті все це позначено? Я й не знав, що наш ліс такий великий!
На перерві Петрик підбіг до нього.
— Ну що, брате, не так уже й нудно? Ходімо разом, будемо сидіти за однією партою.
Марічка всунула йому горішок.
— Ось, щоб перший день у школі був солодким.
А Соломійка шепнула:
— Давай домовимося: кожного дня ми будемо відкривати щось нове, і ти будеш з нами.
Тимко несміливо усміхнувся:
— Може, школа й справді не така погана…
Коли вони ввечері повернулися додому, мама-їжачиха запитала:
— Ну як, школярі мої?
Марічка весело відповіла:
— Було дуже цікаво! Я вже написала перші букви!
Петрик гордо підняв лапку:
— А я навчився рахувати до десяти!
Соломійка прошепотіла:
— Я дізналася, що зорі — це далекі сонця!
А Тимко, сяючи очима, притиснувся до мами:
— Мамусю, ти мала рацію. У школі весело! Я теж хочу знати все про зорі й світлячків. Хочу стати розумним, як ти.
Мама ніжно погладила його по голівці:
— От бачиш, школярчику мій. Знання — це справжній скарб.
І з того часу всі їжачкові дітки щоранку поспішали до школи. А наймолодший Тимко вже не сумував за літом, бо зрозумів: школа — це не кінець радості, а початок нових відкриттів і пригод.
Слухайте аудіоказку: Як маленький їжачок школу полюбив
Мораль казки
Кожна нова справа може здаватися складною або навіть страшною, але саме у навчанні відкривається цілий світ нових знань і відкриттів. Школа вчить не лише рахувати й писати, а й дружити, допомагати та мріяти разом. Коли поруч сім’я та друзі, будь-які труднощі стають пригодою. Навчання – це шлях до мрій, і він завжди вартий того, щоб його пройти.
Запитання до казки
- Чому Тимко спочатку не хотів іти до школи?
- Хто допоміг йому зрозуміти, що навчання може бути цікавим?
- Що нового дізналися їжачки в школі завдяки пані Совці?
Казка про їжачкову родину нагадує нам: знання – це найбільший скарб, який ми можемо здобути. Нехай кожна дитина йде до школи з радістю в серці, адже попереду чекає багато нових пригод і відкриттів. А ви, малята, ніколи не бійтеся нового – адже воно часто приносить найбільшу радість!