Як Коза не повірила Вовку: Коротка повчальна казка про тварин

На крутому, майже недосяжному схилі паслася Коза. Вона спокійно жувала соковиту траву, аж раптом унизу почувся голос.

— Ой, Козуню, Козуню! — вигукнув Вовк, який нишпорив довкола у пошуках їжі. — Що ж ти робиш на такому небезпечному місці?

Коза підняла голову й глянула вниз. Там, знизу, стояв голодний Вовк, що, ховаючи свої наміри, удавав із себе турботливого.

— Тобі варто спуститися до мене, — солодким голосом промовив Вовк. — Тут, у долині, росте найсмачніша трава в усій окрузі! А якщо ти оступишся, хто тебе врятує?

Коза спокійно дивилася на Вовка. Вона знала, що цей хитрун не просто так турбується про її безпеку.

— Як ти про мене дбаєш, Вовчику! — сказала вона з легкою усмішкою. — І як щиро ділишся своєю травою! Але, знаєш, я тебе знаю. Тебе турбує зовсім не моя безпека і не трава, а твій голодний живіт.

Вовк не зміг відповісти на такі слова і лише сердито пирхнув.

Мораль:

Не варто довіряти тим, чиї наміри продиктовані лише власною вигодою.

За основу цієї казки взята байка Езопа «The Wolf & the Goat», адаптована для дітей українською мовою.