У маленькому селі, де снігова зима завжди була найчарівнішою порою року, жив собі пухнастий кіт Мурчик. Він мав теплу хатинку, яку завжди прикрашав засніжений дах, і великий камін, у якому потріскували дрова. Але, хоч як затишно було вдома, Мурчик любив гуляти на дворі, коли сніг пухнастими пластівцями вкривав усе довкола.
Одного ранку Мурчик прокинувся і побачив, що за ніч випав великий сніг. Він радісно підбіг до вікна, потім згріб теплий шалик і вискочив на подвір’я. Усе було білим-білим! На порозі вже утворилася маленька снігова гірка.
— Ого-го! — муркнув Мурчик. — Який сьогодні гарний день для творчості!
Мурчик подумав і вирішив:
— Я зліплю собі пиріг!
Він почав збирати сніг у лапки, ретельно його приминаючи. Зліпив дно пирога, потім бортики й навіть зробив зверху снігові прикраси.
— Готово! Тепер потрібно спекти! — вирішив він і поніс свій сніговий пиріг до хатинки.
У хаті було тепло, і пиріг одразу почав танути. Мурчик поставив його на деко і взявся розпалювати піч.
Тим часом до вікна постукала його сусідка — білочка Соня. Вона несла в лапках маленький горіховий мішечок.
— Привіт, Мурчику! Що це ти готуєш? — зацікавлено запитала вона.
— Пиріг! Зараз з’їмо! — гордо відповів кіт і тицьнув лапкою на деко.
Білочка глянула й засміялася:
— Але ж це сніг! Він не стане пирогом, Мурчику!
— Чому? — здивувався кіт.
— Для пирога потрібне тісто, а не сніг, — пояснила Соня.
Мурчик засмутився, але тут у двері постукала сорока Олеся. Вона принесла кленовий сироп.
— Що тут у вас відбувається? — запитала вона.
Соня швидко пояснила ситуацію. Сорока весело крикнула:
— Ну, якщо ти хочеш справжнього пирога, ми тобі допоможемо!
Білочка принесла горіхів, сорока — сироп, а кіт знайшов борошно та яйця. Вони разом замісили тісто, розклали начинку і спекли чудовий пиріг.
Коли пиріг охолонув, друзі сіли за стіл і з’їли його до останньої крихти.
Мурчик радісно сказав:
— Оце справжній пиріг! Тепер я знаю, що для пирога потрібне тісто, а не сніг!
А наприкінці їхньої зимової трапези сорока запропонувала:
— Мурчику, твоя ідея така весела, що ми маємо вивчити про неї віршик!
І всі разом почали повторювати:
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
— Тепер це буде наша зимова пісенька! — весело сказав Мурчик.
І друзі продовжували насолоджуватися зимовим днем, граючись у снігу та сміючись над веселими пригодами кота.
Дітки, а тепер ваша черга! Повторіть цей віршик разом із Мурчиком і його друзями! 😊
Мораль казки:
Друзі завжди допоможуть, коли ти робиш щось вперше. Не бійся помилятися, адже саме з помилок народжуються нові знання. І пам’ятай: у добрій компанії навіть найхолодніша зима стане теплою!
Залишити відповідь