У самому серці великого лісу, де весняне сонце заглядає крізь гілки, а пташки співають щасливі пісні, жив собі веселий зайчик на ім’я Пуханчик. Його довгі сіренькі вушка завжди тремтіли від радості, коли він чув слово “Великдень”. Цього року в лісі мало відбутися щось особливе — великий конкурс на найкращу писанку. Усі звірята з мамами готувались до цього, мов до справжнього свята. Пуханчик прибіг додому, весь у захваті, і вигукнув:
— Мамо, а можна ми з тобою теж зробимо писанку? Я хочу, щоб вона була найкраща!
Пані Зайчиха лагідно погладила синочка по голові і сказала:
— Звісно, мій любчику. Ми зваримо яйця, зробимо натуральні фарби і розмалюємо їх красивими українськими візерунками, як це робили ще наші прабабусі.
Наступного ранку на великій галявині, де мав відбутися конкурс, вже зібралися інші тваринки. Сорока Дзвінкоголоска принесла баночки з кольоровими фарбами та маленькі пензлики. Їжачок Колючко акуратно тримав у лапках біле яєчко, готовий розмальовувати. Білочка Стрибунька стрибала навколо, несучи кошик з яйцями й листочками для декору. А Ведмедик Гаврик, хоч і був наймолодшим серед учасників, гордо заявив:
— Я зроблю писанку з буряка! Бо буряк — це смачно!
Пані Зайчиха взяла кошик із яєчками і почала розповідати всім, як зробити писанки за давніми звичаями.
— Спочатку варимо яйця. Потім готуємо натуральні фарби. Червоний колір можна зробити, якщо замочити яйце в буряковому відварі. Жовтий — із лушпиння жовтої цибулі або з куркуми. Для зеленого підійде відвар петрушки чи шпинату. Синій — ось секрет! Беремо капусту червонокачанну, варимо, а потім додаємо трохи оцту — і колір перетворюється на синій, як небо. А коричневий дає стара добра цибулина лушпайка.
— А як зробити візерунки? — запитала Стрибунька.
— Є багато способів! — відповіла Сорока Дзвінкоголоска. — Можна прикласти листочок петрушки до яйця, обгорнути його панчохою і варити в цибулевому відварі — вийде справжня краса. А ще можна малювати воском. Старші діти можуть попросити батьків нагріти віск і спеціальним писачком виводити візерунки — хрестики, квіточки, хвильки.
Кожне звірятко взялося до справи. Їжачок Колючко вмочив яйце в буряковий сік, а потім тоненькою гілочкою малював маленькі квіточки. Білочка Стрибунька зробила трафарети з паперу — у формі зірочок, сердець і листочків — і малювала навколо них золотистою фарбою. Ведмедик Гаврик трішки засмутився, бо його яйце вийшло просто рожевим, але мама його підбадьорила:
— Не хвилюйся, Гаврику! Додай білі цятки — і матимеш суничну писанку. Така буде одна на весь ліс!
А Пуханчик зі своєю мамою вигадали зробити писанку, схожу на сонячну галявинку. Вони замочили яйце в куркумі, щоб воно стало яскраво-жовтим, а потім воском намалювали зайчиків, сонце та хрестик — знак життя. Робота була повільна, але дуже цікава. Пуханчик мрійливо зітхнув:
— Мамо, це так гарно… Хочу, щоб Великдень був щодня.
Настав день конкурсу. На галявину вийшли всі звірята з кошичками, повними писанок. Суддею став Мудрий Совун — старий совеня, який знав усі казки, пісні й звичаї світу.
— Діти, ви зробили чудову роботу. Усі писанки — особливі, кожна має свій характер і свою душу. Але найбільше тішить те, що ви творили разом із мамами, з добром у серці.
— А хто переміг? — запитав Ведмедик Гаврик.
— Перемогла дружба! — усміхнувся Совун. — І любов до рідних традицій. Тому кожен із вас отримує медальку “Майстер Писанкарства”!
Того вечора на галявині співали веснянки, гралися з писанками, пригощалися пасочками та раділи. Сонце лагідно торкалося кольорових яєць, мовби дивувалось: як це ви, такі маленькі, змогли зробити таку красу?
Пуханчик, втомлений але щасливий, обійняв свою маму і прошепотів:
— Це був найкращий Великдень у моєму житті…
— А наступного року ми зробимо ще більше писанок, — прошепотіла Пані Зайчиха й ніжно поцілувала його в носик.
І знову весна наповнила ліс радістю, а писанки — дитячими мріями.
Ось і казочці — кінець, а вашим писанкам — початок!
Залишити відповідь