Короткий опис казки:
Добра й весела казка про білочку Забудьку, яка постійно все забуває, але саме завдяки цьому виростає новий ліс. Історія про доброту, мамину мудрість і турботу про природу.
🎧 Також Ви можете прослухати аудіоказку в кінці сторінки 👇
Читайте казку: Казка від білочки: “Куди ж я поділа свій горішок?
Привіт! Мене звати білочка Забудька, і якщо чесно… я постійно все забуваю! Учора я заховала свій найсмачніший горішок — а сьогодні вже не можу згадати, де саме. Чи під дубом? Чи під березою? А може, то був кущ ліщини? Ех, моя голівко пухнаста!
Біжу я стежкою, обтрушую з хвоста листя і бурмочу собі під ніс:
— Треба знайти той горішок, бо без нього взимку буде біда!
Тут зустрічаю їжака Михасика. Він саме котив яблуко до своєї хатки.
— Привіт, Забудько! — сміється їжачок. — Знову загубила щось?
— Та я ж тільки один горішок сховала, а вже не пам’ятаю де! — зітхаю. — Ти не бачив десь поруч ямку з горішком?
— Ха-ха! — пирснув Михасик. — Якщо кожного разу закопуватимеш, а потім забуватимеш, то, дивись, у тебе скоро власний гай виросте!
Я тільки покрутила хвостом і побігла далі, бо ж мені не до сміху — я ж справді не пам’ятаю!
Ввечері я зустріла голуба Пилипа, який прогулювався алеєю.
— Що, білочко, знову щось шукаєш?
— Ех, Пилипе, я ніколи не можу знайти свої горішки!
— А ти не думала, що, може, це навіть добре? — підморгнув він.
— Як це добре? Я ж без них узимку голодна буду!
— А пам’ятаєш, як торік ти теж усе позакопувала й забула?
— Та пам’ятаю… точніше… ні, не дуже.
— Отож! Завдяки тобі з тих жолудів і горіхів виросли молоді деревця! Цілий ліс від білочок Забудьок!
Я аж присіла від здивування.
— То виходить, моя забудькуватість — корисна?
— Ще й яка! — усміхнувся голуб. — Ти — справжня лісова садівниця!
Отак я зрозуміла: іноді забувати — не так уже й погано. Бо завдяки мені тепер у нашому лісі є нові дуби, каштани й ліщини! Але, знаєте, що я все ж намагаюся пам’ятати? Те, що каже мама-білочка! Бо якщо забуду надягти шапочку чи допомогти прибрати в дуплі — от тоді вже точно буде “ой-ой-ой”!
І ще хочу вам сказати, діти: взимку не забувайте годувати білочок у парку! Бо хто знає — може, ми знову не згадаємо, де наші горішки закопані.
От така я, білочка Забудька — трохи смішна, трохи розгублена, але щаслива, бо з моїх забутих запасів росте цілий новий ліс.
Кінець!
❤️ Читайте казки ще зручніше у додатку! ✨
❗Важливо❗Зараз ви можете отримати доступ до додатку безкоштовно!
Слухайте: Казка від білочки: “Куди ж я поділа свій горішок?
Мораль казки
Іноді забувати — не страшно, адже навіть з помилок може вирости щось гарне. Саме забудькуватість білочки створила цілий ліс! Але важливо пам’ятати про головне — слухати маму, бути уважним і добрим до інших.
Запитання до казки
- Що постійно забувала білочка Забудька?
- Як голуб Пилип пояснив, чому забудькуватість білочки корисна?
- Що порадила білочка дітям наприкінці казки?
Нехай ця казка навчить не засмучуватись через дрібні забудькуватості, а бачити добро навіть у помилках. І пам’ятайте — іноді найкращі ліси виростають саме з «забутих» горішків! 🌳