Частина 2. Зайчик Мрійко і страх великої тіні

Короткий опис казки:

🎧 Також Ви можете прослухати аудіоказку в кінці сторінки 👇

Читайте казку: Частина 2. Зайчик Мрійко і страх великої тіні

Привіт, рідненькі! Я не знаю, як у вас, але я страшенно боюся темряви. Не самої темряви, ні… а того, що я в ній не бачу! Бо якщо нічого не видно — уява може намалювати будь-що! Іноді таке, що аж вусики тремтять.
А останнім часом світло у нашій нірці вимикають дуже часто, тому ввечері все стає зовсім іншим — тихі звуки здаються гучнішими, а тіні… ооо, тіні стають величезними.

Одного такого вечора я вже лежав у себе на м’якій подушці, згорнув хвостик у клубочок і майже заснув. Раптом — клац! — і все світло зникло. У всьому нашому будиночку.

Спершу я навіть не злякався. Ну, вимкнули світло — буває! Я ж сміливий зайчик… майже.

Але тут із кухні пролунав дивний звук: шурх-шурх… тюк! шурх!
Я підняв голову… і побачив на стіні величезну тінь.

У тіні були довгі руки, криві лапи, косі вуха — справжні монстрячі вуха! Вона рухалась, хиталася, наче шукала когось… чи щось.

У мене аж вусики підскочили від страху!
Серденько калатало так сильно, що я подумав: «Ой, мабуть, зараз випригне з грудей!»

Я почав тремтіти, в очах защипало — ось-ось би й заплакав, бо точно знав: на нас напав якийсь страшний лісовий монстр!

Але тут я згадав слова мами Лапоньки. Вона завжди каже:
«Якщо страшно — зроби три глибокі вдихи, увімкни мій маленький ліхтарик. І пам’ятай: монстрів не існує, а від усього лихого тебе захистять батьки.»

Я затулив лапками очі, вдихнув раз…
Другий…
Третій…
І трішечки заспокоївся.

Потім я швидко схопив свій маленький ліхтарик, який мама дала мені «на випадок пригод» ще влітку. Пальчики тремтіли, але я все одно натиснув кнопку.

— Раз… два… три! — прошепотів я і підсвітив прямо на ту тінь.

І знаєте що?
Вона одразу зникла! Хоп! — і нема!

Тоді я посвітив ще трішки далі… і нарешті побачив, хто це був.

Це був тато Вусань!
Стояв собі на кухні, нарізав моркву на сніданок…
І теж світив ліхтариком, бо не бачив, де лежить ніж та дощечка.
Саме його світло падало на миску, на стілець, на вуха — і робило величезну страшну тінь.

Тато підняв голову, побачив мене й сказав:
— Ой, Мрійку, пробач, синочку! Я зовсім не хотів тебе лякати. Просто морква сама себе не наріже…

Я розсміявся крізь сльози — так полегшало!

А тут і мама прийшла. Вона швиденько взяла мене на ручки, притулила до себе й погладила по вушку.

— Мій зайчику, тінь не може зробити тобі нічого поганого. Вона просто показує форму чогось справжнього. Але іноді наша уява домальовує зайве… дуже зайве.

Щоб я зовсім заспокоївся, мама запропонувала:
— А давай пограємося тінями?

Ми сіли біля стіни, увімкнули мій ліхтарик, і мама показала, як лапками робити різні фігурки.
Ось так вона зробила зайчика 🐰.
Ось так собачку 🦊.
А ось так пташку 🦉, що махає крильцями!

Я сміявся, аж живіт болів! Ніколи не думав, що тіні можуть бути такими веселими.

Тоді мама сказала дуже важливі слова:
— Темрява не страшна, якщо в тебе є світло. І не лише справжній ліхтарик — інколи світло живе всередині тебе: у твоїй сміливості, у твоїх думках і в тому, що ти знаєш — дорослі поруч.

— А якщо я знову злякаюся? — запитав я тихенько.
— Тоді поклич мене або тата. Або ввімкни свій ліхтарик. Ми завжди поруч, Мрійчику.

Після цього я ліг під ковдру. Мама ще трохи погладила мене по вушку, тато поставив нарізану моркву у торбинку на ранок.

А я сказав вам, рідненькі:
«Я все ще трішки боюся темряви… але тепер я знаю: тінь не страшна, якщо її висвітлити! І ще знаю — монстри живуть тільки в моїй уяві. Я сам можу їх вигадати, але в житті їх немає.»

Зробіть і ви тінню різних тваринок

❤️ Читайте казки ще зручніше у додатку! ✨

❗Важливо❗Зараз ви можете отримати доступ до додатку безкоштовно!

Слухайте аудіоказку: Частина 2. Зайчик Мрійко і страх великої тіні

Мораль казки

Темрява часто лякає не тому, що в ній є щось страшне, а тому, що ми не бачимо, що насправді перед нами.
Уява може малювати різні образи, але світло — і зовнішнє, і те, що живе всередині нас — допомагає побачити правду.
Коли нам страшно, важливо зупинитися, подихати та звернутися по допомогу до близьких.
Сміливість народжується не тоді, коли страх зникає, а коли ми наважуємося подивитися йому в обличчя.

Запитання до казки

1. Чому Мрійко так злякався тіні на стіні?
2. Як Мрійку допоміг ліхтарик і мамина порада?
3. Кого Мрійко побачив на кухні, коли підсвітив тінь?

Казки про емоції допомагають дітям зрозуміти свої почуття й навчитися проживати навіть те, що здається страшним.
Поверніться до наступної історії — Мрійко вже готує нову пригоду, щоб подарувати діткам впевненість і тепло.